Dr. med. Г. Штутц. Деякі зауваги до перетину нарцисизму з едиповим комплексом

Dr. med. Ганспетер Штутц / Hanspeter Stutz FMH Psychiatrie und Psychotherapie
Holbeinstrasse 92 4051 Basel Tel 061 283 93 98 Fax 283 93 99

Деякі зауваги до перетину нарцисизму з едиповим комплексом при неврозах, нарцистичних ураженнях та межових випадках

[...]

Нарцисизм у Андре Ґріна (André Green)
Для вступу до нарцистичних уражень («Affektionen») я спираюся на один з текстів Андре Ґріна (André Green, 1983, S. 21-22), а саме на пасаж, у якому він вводить тему «нарцисизму життя» (« Narcissisme de vie ») та нарцисизму смерті (« Narcissisme de mort »). Як характерно для Ґріна, він робить це у дуже стислій формі. На початку своїх роздумів Ґрін покликається на Ж. Лакана, з яким його пов'язували дуже непрості стосунки. Водночас він щоразу віддає належне впливу останнього.
За Ґріном (Green 1983, Ст. 20) бажання є дією, яка децентрує суб'єкт. (Тут Ґрін спирається на Лакана). Шукаючи об'єкт задоволення, тобто відсутній об'єкт, суб'єкт проходить через переживання того, що його центр перебуває не в ньому, поза ним, в об'єкті, від якого він сепарований. Суб'єкт реагує на цю відсутність задоволенням свого бажання шляхом галюцинації. Досвід задоволення є спробою суб'єкта з'єднатися з об'єктом задля відновлення свого центру. Внаслідок бажання, спричиненого неминучим відтермінуванням задоволення, виникає свідомість просторової сепарації та часової діахронії у стосунку між об'єктом на суб'єктом. Крім того, на тлі цієї так званої первинної символічної матриці, джерела психічного розвитку, на шляху повного задоволення трибу виникають розмаїті перешкоди: розмежування трибів, бісексуальність, принцип реальності та не в останню чергу нарцисизм. При цьому вирішальну роль відіграють первісні табу: патрицид, інцест та канібалізм. Ґріна цікавлять засоби, які мобілізуються і стають на перешкоді повному задоволенню бажання. У разі забезпечення життєво важливих потреб об'єкт може врівноважувати переживання відсутності/нестачі іншими механізмами.
Серед них найважливішою є ідентифікація. Вона веде до пригнічення об'єктних уявлень. Я обирає у ролі об'єкта себе, стає його частиною або ж навіть змішується з ним. (Green 1983, Ст. 21). Модальність ідентифікації змінюється у процесі розвитку. На початку життя первинна ідентифікація є нарцистичною. Я зливається з об'єктом, який правильно було б назвати продовженням його самого. Іншість не визнається. Невизнана об'єктом іншість призводить до розчарувань. Я не може покластися на об'єкт для відновлення своєї цілісності, яка дозволила б йому через досвід задоволення потреби віднайти свій центр. Бажання задоволення залишається нереалізованим. Важливий досвід його перенесення на об'єкт-замінник, який допоміг би пом'якшити ураження первинного об'єкта, не може відбутися. Відбувається радше повторення досвіду невдачі первинного об'єкта.
Наближення трианґуляції ускладнює ситуацію. Позаяк обидвоє батьків з різних причин залишаються нарцистично зарядженими/наповненими, Я нерідко доводиться переживати нові розчарування. Я зазнає подальшого послаблення. Відтак Я намагається зарядити/наповнити трибами себе самого, перетворити себе самого на об'єкт. Ґрін називає це явище «нарцисизмом життя» («Narcissisme de vie»). Зрештою, цей «нарцисизм життя» є наслідком нейтралізації об'єкта. Незалежності від об'єкта ніби й досягнуто, однак вона залишається хиткою. Я ніколи не зможе замінити об'єкта, до якої ілюзії не вдавався б суб'єкт, наприклад, до уявлення про можливість автономного й самотнього існування. Обмеження виникатимуть завжди. Виникає необхідність у доповненні наповнень/зарядів Я зарядом про повністю ідеалізований об'єкт, з яким Я може зливатися у той же спосіб що і з первинним об'єктом. Таким чином усталюється приваблива ідея потрапити до раю у разі відмови від усіх людських задоволень. На тому можна було б і спинитися. Однак клінічна практика свідчить про те, що досягнення «нарцисизму життя» насправді ніколи не затримуються. Постійно втримувати змішування Я з ідеалізованим об'єктом неможливо. Водночас уже відсутня можливість відступу в напрямку безпечної цілісності з Я. Як наслідок зароджуються ненависть та розпач. Відтепер активний пошук спрямований не на цілісність, а на ніщо. Тобто зниження будь-якої напруги до рівня нуля, наближення до психічної смерті. Отже, ми впритул наблизилися до «нарцисизму смерті».
З мети задоволення центр стає центром порожнечі, відсутністю центру (Green,1983, Ст. 22 внизу). Тут свого абсолюту досягає смерть (Green,1983, Ст. 23). Втілення негативної галюцинації-бажання стає тією моделлю, яка відтепер визначатиме психічну діяльність. На місце бажання стає не нехіть, а нейтральне начало. Тут не слід відразу думати про депресію. На думку Ґріна, йдеться дослівно про «практикування» афаназису, аскетизму включно з анорексією. Таким за Ґріном є справжній зміст виразу «по той бік принципу» задоволення. Метафора повернення до неживої матерії є сильнішою, ніж ми схильні вважати, адже таке закам'яніння Я вказує на анестезію та «інерцію», нерухомість у стані психічної смерті. І лише так можна збагнути сенс «нарцисизму смерті». У подібний спосіб висловлювався Фройд у одній знесці до «Вступу до нарцисизму» (Freud, 1914, GW 10, Ст.141): «Існують два механізми кінця світу: коли увесь лібідінозний заряд перетікає до улюбленого об'єкта, і коли все перетікає назад у Я.»

Клінічний приклад
На прикладі пропонованого клінічного випадку, точніше на підставі двох послідовних сесій я спробую показати те, як аналізанту з виразними нарцистичними рисами та ознаками межового стану вдалося дистанціюватися від первинного об'єкта, і як йому, бодай у зародку, вдається отримати доступ до едипового комплексу. Він перестає переживати розлуки як знищення. Первинна (пра)сцена зазнає переписування. Аналізант витримує первинну сцену і вже не є її аґентом. Тепер він може задовільнитися «поглядом крізь замкову щілину» у спальню батьків.

З міркувань конфіденційності я обмежуся кількома біографічними деталями. Мова йде про аналізанта на початку 40 р., який перебуває на 5 році аналізу, 4 рази на тиждень. У нього є подруга та малий син, який народився під час проходження аналізу. Мати аналізанта померла приблизно 10 років тому після довгої психічної хвороби, внаслідок пов'язаного з нею саморуйнування. У перші тижні аналізу помер від раку батько, який замовчував хворобу перед своїм сином. Важливу роль у житті аналізанта відіграє дідусь з маминого боку. Аналізант має амбівалентний стосунок до свого молодшого брата. Після смерті матері «прийомні» батьки взяли його на свою фірму. На разі актуальним на їхньому підприємстві є питання наступництва.
(Пан С.: означає аналізанта, A: аналітика)

Перша сесія
Пан С.: Моя проблема з'явилася тоді, коли незадовго до смерті батькові потрібна була допомога, а мені вже усього було забагато. Молодий вік моїх керівників дав мені можливість залишатися хлопчиком. Тепер мої ділові партнери самі поволі старіються. Мені видається несправедливим, що я не можу себе повністю реалізувати. Ви (А) мене питали, чи я справді вірю у те, що старітися і поволі втрачати сили доволі весело? Прощання і розлука. Я зичу собі прощання з позиції активної відповідальності. Бути при тому, як старіються твої ділові партнери.
A: Прощання часто було пов'язане зі смертю. Чи не йдеться тут про те, аби самому попрощатися зі собою як з обнадійливим сином?
Пан С.: Так, йдеться не про смерть, а про прощання з ідилічним сином, носієм надій. Коли змінюєш положення, наражаєшся на небезпеку. Я отримав багато любові та тепла. Тепер плата за все полягає у тому, що я змушений переживати, як твої прийомні батьки потрапляють у скрутне становище (Йдеться про врегулювання спадкоємництва). Загострення або-або, порожні руки або необмежена влада, ось чого мені хотілося б уникнути. Мені хотілося б дещо винести з наших розмов. Складна справа, стільки всього наплутано. Якщо я залишуся при ділі й не втечу, наостанку мені доведеться сидіти біля їхнього смертного ложа, бути втягнутим. Без сумніву, я геть знесилію. Коли вмирала мати, я не був при тому. Її тілесний розпад був просто нестерпним.
A: А хіба у цьому конфлікті не має чогось цілком живого? Боротьба зі старшим поколінням?
Пан С.: Так, вони не просто вимирають, відбувається взаємне запліднення (едипалізація). Вік не просто закриває двері, аби померти. Існують спільні речі, які ти створюєш разом з ними. Я не заперечую, що з обох боків ведеться боротьба... Мати вже не виринає як отвір, який забирає в мене сили, вона вже не так «садить» мене у минуле. (Цей доволі нетактовний вираз вказує, мабуть, на захист від власних інцестуальних бажань). З'ясування стосунків з батьками відбувається у відносному спокої, якесь примирення. Це більше не вириває мене з часу.
Коментар: Уже на цьому матеріалі можна спостерегти певне дистанціювання від матері як первинного об'єкта. Суб'єктивне поглинання матір'ю змінюється вписуванням у послідовну зміну поколінь. Нарцистичний, так званий ідилічний син стає вразливим, що є наближенням до едипальної ситуації.
З'ясування стосунків з батьками відбувається у відносному спокої, за словами аналізанта, стає можливим якесь примирення. Він здобуває доступ до автоеротичного наповнення/зарядження. У трьох трактатах на тему сексуальної теорії власне автоеротизм спирається на життєво важливі тілесні функції, зв'язує їх так би мовити, аби, зміцнівши таким чином, здобути задоволення. Для доступу до автоеротики потрібно дистанціюватися від первинного об'єкта.
Далі аналізант каже «це не вириває мене з часу». Це спонукає подумати про анальне. Анальність виконує функцію обмеження (як пасок) проти нестримної відкритості оральності. Завдяки закінченню чогось може виникнути почуття простору. (Тут я спираюся на Jean Guillemain „L'organisateur anal", Guillemain, 1998, Ст. 308-309).
«Анальність можна розуміти як лібідінозне перехрестя, на якому зустрічаються нарцисизм та об'єктний стосунок» (de Senarclens Bérengère, 2004). Водночас Вінікотт (1958) говорить про період, у якому формується здатність бути самим у присутності матері. Разом з автоеротизмом анальність веде до того, що Вінікотт називає „самобуттям у присутності іншого". Отже, анальність виконує функцію шарніра між нарцисизмом та едипальністю.
У наступності («Nachträglichkeit» -також можливий переклад «наступність/подальшість/післяподійність/пізнішість/відкладеність») анальність організовує час, з'являється здатність розрізняти діахронію та синхронію. У своїй парці «Діахронія у Фройдизмі» ("La diachronie dans le freudisme", 1968) Андре Ґрін запропонував наступну дефініцію діахронії: «Час, у який відбувається подія, не відповідає часові, у який вона набуває значення.» Для психоаналітичного мислення, на думку Ґріна, з такого визначення випливає, що значення не стільки пов'язане з безпосереднім досвідом/переживанням, скільки із його подальшим (наступним) тлумаченням. Наступність стає загальною концепцією, тому що переживання та їхнє значення осмислюються з позиції несвідомого. Психічний вимір вводить у гру активну, здатну до самотрансформації пам'ять, яка сягає далеко за межі свідомих спогадів.

Твердження аналізанта «воно не вириває мене з часу» вказує на доступ до часового поняття діахронії. Уже не кожен спогад про матір переживається синхронно, як спогад про вічно незмінне.
Пан С.: Вік перестає бути чимось незбагненним. Перші ознаки пояснень. Як я себе почуваю? Найбільші завдання містять елемент запліднення.
A: Запліднення, Ви неодноразово його згадували.
Пан С.: Еротично у переносному сенсі. Ми зустрілися, могла зустрітися енергія. A: Аби виник плід, батько мусив запліднити матір. Ви не були при цьому.
Пан С.: Так, на канікулах маленька дідусева «хижа» була затісною для нас чотирьох. Піти геть, дивно, що я не був при цьому. Він думає, виглядає замисленим.
Коментар: Фантазію про те, що його міг зачати дідусь, якої він довго тримався, змінюють реальні любовні пригоди дідуся. Аналізант, мати та брат мусили щоразу залишати «хижу», коли дідусь приймав у ній різних коханок. В опрацюванні прасцени аналізант перетворються на спостерігача, стає непричетним. Виникає сумнів.
2. Сесія
Пан С.: У п'ятницю мене не було. Я хотів би розповісти про вихідні. Мені наснилися і запам'яталися дві речі. У ніч на суботу та в ніч на сьогодні. У п'ятницю я в останній момент відмовив сесію. Відмова сталася не з його вини, інакше ситуацію неможливо було вирішити. Однак моя відсутність не минула для нього безслідно. У п'ятницю я залишився сам із сином. Після того, як він заснув, я провалився у якусь яму, як би це можна було описати, зробився дезорієнтований, меланхолійний, знесилений. Мені наснилося, що я святкую свої уродини. Зібралися люди. Ви (A) також сидите з нами за столом, що мені навіть приємно. Ви не є непроханим гостем. Це якось очевидно, що Ви там сидите. Мабуть, я Вас запросив. Як мені пояснити іншим, що Ви там сидите, як представити Вас іншим?
Асоціації аналізанта з приводу цього сну:
За столом сидять його близькі, родина та друзі, які допомогли йому з переїздом. Відсутній тільки брат. Він приїде завтра, що мене трохи непокоїть. Це різні світи, з одного боку, брат, а з іншого – Ви, як людина, якій я довіряю. Мені не давало спокою те, що довелося відмовитися від сесії.
Ви (A) вже мені одного разу снилися. Ми вели переговори та обмінювалися територіями.
Коментар: У згаданому сні, якій мав місце два роки тому, ми не лише обмінювалися територіями, а й ділили у гомоеротичній близькості жінок. Доволі мегаломанійна, перверзивна фантазія. Чи, може, йшлося про матір, до якої він міг буцімто безпечно лягти, перебуваючи у нарцистичній ідентифікації зі мною? Різниця між поколіннями у сні двохрічної давності заперечувалася.
У даній ситуації на місце пропущеної сесії стає сон.
Насправді уродини були у його брата. Отже, відбувається переміщення/перенесення на інший об'єкт. Він стає братом.
Бажана близькість до батька випадає відтак йому, моєму аналізанту. Я перебуваю у ролі третього, який має захистити його від його ж власної непередбачуваності при зустрічі з братом, який його лякає. Негативний Едип, любов до батька. Якщо врахувати пропущену сесію, то може проявитися і позитивний едипальний напрям, тобто бажання нейтралізувати мене як суперника. Впізнаваними стають обидві едипальні позиції – позитивна та негативна.
Можна слушно заперечити, що сесію було пропущено і з нарцистичних мотивів, а саме як реакцію на образу, яку могло викликати моє втручання (інтервенція) з приводу того, що він не був при власному зачатті, тобто я його виключив. Утім я гадаю, що у цьому епізоді переважає полегшення, що він не мусить змішуватися зі своїми батьками, чи навіть брати на себе відповідальність за своє виникнення.
На підставі представлених сесій стає очевидним, що аналізант починає розривати своє злиття з матір'ю, первинним обєктом. Цим обмежується фантазматична сила та тягар відповідальності, який треба нести за всіх. Він може звернутися до батька, не втрачаючи звязок з матір'ю. Відбувається переписування прасцени. Батьки є тими, хто зачав його без його участі. Відтак його не можуть притягнути до відповідальності за власне зачаття. Необхідність фантазувати себе як частину батьківської сексуальності була пов'язана з неможливістю кастраційних страхів, яка була спричинена сепарацією від батьків, а відтак зі страхом виключення. Доступ до Едипового комплексу, а відтак до кастрації, створює умови для сепарації без переживання її як знищення.

Я наближаюся до завершення.
Як стверджує Фройд у праці «Я та Воно» («Еґо та Ід»): «[...] життя для Я рівнозначне любові, любові з боку Супер-Еґо... Як колись батько, Супер-Еґо виконує захисну й рятівну функції, місце якої згодом займає провидіння чи доля. Подібний висновок, мабуть, робить Я, коли воно опиняється у крайній небезпеці, коли воно не до кінця певне, що здолає її самотужки. Зрештою, це все ще та сама ситуація, на якій базується перший великий страх народження та інфантильний страх-туга, розлука/сепарація з оберігаючою матір'ю."( Фройд, 1923, Ст. 288-289).
Звідси випливає вимога до Я психічно сепаруватися від первинного об'єкта в описаній грі чи боротьбі між нарцистичними та едипальними наповненнями/зарядами трибів. Я припускаю, що таке завдання стоїть перед кожною людиною. У цій статті мені йшлося про те, аби вказати на різницю між неврозами, нарцистичними розладами (афектаціями) та межовими випадкам. А також на спільні риси при їх подоланні.

Ганспетер Штуц, листопад 2013

Короткий зміст:
Згідно Катрін Шабер у сучасній психоаналітичній практиці можна спостерегти певне нехтування едипальною сексуальністю, яке супроводжується зміщенням акценту вбік нарцисизму та опрацювання пов'язаних з ним страхів втрати. Сучасна індикаційна позиція психоаналізу, яка поруч з неврозами – класичною індикацією – охоплює і нарцистичні розлади, а також межові випадки, дозволяє глибшу дискусію взаємодії між нарцисизмом та комплексом Едипа. На прикладі клінічного випадку демонструється доступ до первинної сцени. При цьому вводяться та пояснюються дві основні концепції Андре Ґріна «нарцисизм життя» та «нарцисизм смерті». Також простежується його визначення діахронії, з якого випливає значення наступності.

Literaturverzeichnis
Chabert, C. (2007): Le complexe d'Oedipe entre renoncement et perte. In: Cabrol,
G., Nayrou, F., Parat, H.: Actualité de l'Oedipe. Monographies et Débats de Psychoanalyse. Paris: Presses Universitaires de France, 87-115
De Senarclens, B. (2004): Zur Aktualität der Analität bei Grenzfällen. In: Zeitschrift für psychoanalytische Theorie und Praxis, Stroemfeld Verlag, 19. Jahrgang, Heft 2004, 13
Freud, S. (1905) : Drei Abhandlungen zur Sexualtheorie, GW,5, 127-128
Freud, S. (1914) : Zur Einführung des Narzissmus, GW,10, 141
Freud, S. (1916-17) : Vorlesungen zur Einführung der Psychoanalyse, 21. Vorlesung, Libidoentwicklung und Sexualorganisation, GW,11,349
Freud, S.(1920): Jenseits des Lustprinzips, GW,13, 3-69
Freud, S. ( 1923) : Das Ich und das Es, GW, 134, 288-289
Green, A. (1967) : La diachronie dans le freudisme. In : Le temps éclaté. Les éditions de Minuit Paris, 2000, 45
Green, A. (1983): Le narcissisme et la psychanalyse: hier et aujourd'hui. In: Narcissisme de vie, narcissisme de mort, Collection "critique", Les Editions de Minuit, Paris
Guillaumin, J. (1998): L'organisateur anal. In: Revue française de Psychanalyse, Avancées freudiennes, Textes 1954-2009, Presses universitaires de France, Paris 2010 ; 307-314
Winnicott, D.W. (1958). Collected Papers. Through Paediatrics to Psycho-Analysis., London: Tavistock Publicati

 
Web & Hosting: Ivan Korolevskiy  
Ivan Korolevskiy